Сливовиця

Сливовий бренді (ракія), широко поширений у всіх балканських країнах.

Сливовиця- вона ж Сливиця, являє собою оригінальний сливовий бренді, який вельми популярний на Балканах, а також у Словаччині та Чехії. Сливовиця є національним напоєм таких слов’янських балканських країн, як Сербія, Чорногорія, Болгарія і деяких інших. Даний напій завжди займає найвищі місця на щорічному конкурсі фруктових самогонів, який проводиться в Празі.

На думку деяких вчених приготування горілки зі слив зародилося в Валахії часів графа Дракули. Однак справжні цінителі цього напою заперечують версію, в зв’язку з тим, що якби у графа була під рукою сливовиця, він вів би себе більш людяно.

Крім цього, за звання винахідників настільки чудового напою борються чехи і словаки. Однак в даних республіках вельми популярне пиво, на честь якого влаштовуються щорічні фестивалі, де всі ці суперечки з приводу винахідників рецепта сливовиці швидко забуваються.

Сливовицю любить і шанує не тільки слов’янський народ, а й навіть боснійські мусульмани, хоча це і є релігійною забороною. У своє виправдання вони стверджують, що Аллах заборонив пити вино, приготоване з винограду, а не зі слив.

Основною сировиною для приготування цього напою служить зброджений сливовий сік. Спочатку стиглі ягоди разом з кісточками поміщають у велику ступу, ретельно товчуть, а потім терпляче чекають, поки отримана маса не почне бродити і пінитися. Далі йде процес перегонки субстанції, після якого її заливають у спеціальні бочки, зроблені з лімусінского дуба. Деякі виробники сливовиці здійснюють пергонку напою двічі для досягнення більшої міцності. З моменту початку приготування сливовиці і до надходження її на реалізацію може пройти близько п’яти років.

Міцність напою при одинарній перегонці становить 45%, а при подвійній – 75%. Для сливовиці характерний жовтуватий колір, який потрібний їй від тих самих дубових бочок. Саме така сливова горілка вважається «правильною». На зовнішній вигляд напій здається злегка маслянистим. Зазвичай такі сорти сливовиці чомусь розливаються в малоестетичні бутлі. Сливова горілка може бути і прозорою. У цьому випадку за смаком вона більше нагадує звичайну виноградну ракію, тому назвати такий напій видатним можна лише з натяжкою. На жаль, але саме такі екземпляри можна найчастіше зустріти на українських прилавках.

Якою б міцною не була сливовиця, п’ється вона просто дивовижно легко. Сміливці, які зважилися вперше спробувати даний напій, за звичкою мружаться і театрально морщаться. Однак після першої ж стопки роблять висновок, що такої горілки можна випити багато, а якщо бути до кінця чесним, то навіть дуже багато. Крім того, сп’яніння від сливовиці досить м’яке і ненав’язливе, що не провокує на прояв буйства і пияцтво. Цей стан можна описати так, що той хто покуштував сливовиці починає любити весь світ.

Сливовицю вживають в чистому вигляді, тому як приготувати на основі неї будь-які коктейлі практично неможливо. При змішуванні даної горілки з різними кисло-солодкими соками або алкогольними напоями народжується неприємний металевий присмак. Тому практично єдиний досить таки непоганий варіант – поєднання сливовиці з лікером Мідорі.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори